Тотемное животное хэдкраб
тільки що написала цю останню букву, і одразу ж вискочила купа варіантів.
ну що ж, сьогодні я нарешті написала модуль з математики, навіть не списала,
в мене все ж таки є гордість, і мабуть це класно...
(сподіваюсь, ви зрозумієте українською)
ще за вікном капає дощ, холодний осінний дощ, і я зовсім не хочу йти туди...
а ще мені так набридла ця моя роздвоєність....

і у неділю в мене альпіністська треніровка, а хлопці хай їдуть в Нєжин за пивом -
тобто я теж туди хочу, але, мабуть, не встигну...ну і нехай.

найостаннє передчуття - жовті листя і жовто-чорний килим води,
станеш туди - провалишся, і все скінчиться...в основному для твоєї обуві...
та між тим, я маю сказати,
що цей запис мені не потрібний,
але

зараз світить сонце, і ми можемо посміхатися,
незважаючи на відображення у воді і небі,
і посміхнутись тобі, ти їдеш з Києва, а я тільки поїду,
зовсім вже, зовсім скоро
і ще можемо показати язика перехожому,
покататися на качелях,
позбирати великі жовті листя...
осінь - не гірша за інше
її тільки треба відчути.
А потім - мурчати, бо є така штука, така велика-велика штука,
рівня n в nнім степені,
називається - оптімізм.
Поки я його не згубила, все буде добре.
Чесно-чесно, я перевіряла.
Отак.


@музыка: run

@настроение: осіннячко, сонечко, дощ...і ще я критична, я підчистила ізбранне

@темы: Жил-был Хелви, Тави: мысли вслух