Сага про НГ

четверг, 03 января 2008

16:51

Тотемное животное хэдкраб

Перш за все, це було класно
До всього цього, тепер в мене є надія, що новий рік я проведу напів дуже ярко, а іншу половину просто не буду памятати. Сесії там усякі.
По-третє.....що я можу сказати? Я дуже вдячний Михаєлю за все. Ну...майже за все. За те чого не було, не вдячний. Але то таке. Ще буде.
В-четвертих - НР біля моря, біля великих камінців на морі....перше січня у горах, з м*ясом...тоді я вперше скуштував сирого мяса в маринаді....Одіну....чому я такий лінивий що сам собі такого не зготую?!
і та полянка, немов декорації з "Володаря Колець", і верескова трубка з вишневим табаком, і те що туди їздила Таві-Рі, бо прокинулася Рі, шалений рудий раст, тепер мене троє, і здається, мене несе...
Усі речі пахнуть багаттям, і трохи - чорним мускателем, що ми пили в потягу.
і на вокзалі в Мелітополі була така фраза - "а може ми розвернемося і поїдемо назад"?
Я чимось з цим згодна.
Тепер знаю, двом з трьох - місце в дорозі, і лише одній треба щоб на неї чекали - "чтобы где-нибудь в доме светил огонек, чтобы кто-нибудь ждал меня там, вдалеке" (с)
Поки що вона найбільш складає мене.
Хатки на колесах, гіркий травяний присмак в роті, зоряне-зоряне небо над головою - яущо лягти на каремата і дивитись вгору, таке враження мовби тебе затягує...і усі сузіря ти бачиш...
чесно, я хочу весною на Карабі,
ні, не так -
я хочу поїхати весною.

бо вони їдуть завтра, а в мене немає грошей.
отак.